Безlimitні нотатки

Страшенно хотів долучитися, але ось просто слухав у п’ятницю от цей радіоефір про Бандеру і почув стільки абсолютно безпідставних і смішних думок (але в які люди щиро вірять!);
що навіть виокремив такі собі прості, але абсолютно визначальні ДВІ характерні ознаки того, що твоєю думкою маніпулюють.

Отже, твоєю думкою стосовно чогось умовного “Х” маніпулюють - якщо:
1. твої знання про “Х” не є досконалими.
2. ти до “Х” відчуваєш якісь характерні яскравовиражені емоції, даєш якусь оцінку (”добре-погано” тощо) “Х”.

Ось так - дуже навіть проста формула:
“якщо твої знання про щось явно далекі від досконалості, а ти, незважаючи на це, маєш до цього щось якесь стале відношення, відчуваєш якісь емоції - значить, ці емоції є манімулятивними. Вони не є твоїми власними.”
Якщо простіше, то це коли:
“Я не знаю про що говорю, але знаю, що це добре/погано/мізерно/бридко тощо”. Continue Reading »

дев’ять підбірок найкращих фото світу 2009 року:

reuters.com:
Pictures of the Year 2009

The Boston Globe (owned by The New York Times Company):
2009 in photos (part 1 of 3)
2009 in photos (part 2 of 3)
2009 in photos (part 3 of 3)

TIME:
The Year in Pictures 2009

The wall street journal:
2009 year in photos
(поділено на рубрики)

Guardian:
Been there’s best photos of 2009

The Sydney Morning Herald (SMH):
The best photos of 2009

National geographic traveler:
Traveler’s Best Photos of 2009
(варто подивитися й інші галереї nationalg eographic)

FLICKR.COM також має свою думку стосовно кращих фото 2009 року (Flickr Hive Mind!):
The world’s best photos 2009

І наостанок - най-най-най-най-най!
World Press Photo (wiki) - найпрестижніший у світі конкурс фотожурналістики:
Winners gallery 2009

***********************************************

За підтримки:
Качественная раскрутка сайта - за нее стоит платить. Качественно, быстро, надежно.

настали скрутні часи¹. Клавдій, в принципі, не був схильним до такого - але замкнений простір, постійна одноманітність і нульова результативність кого хош подолають.
усе якось поступово скотилося до напівсонного стану - безперервна напівдрімота (навіть виспатися по-людськи давно вже не вдавалося) з короткими перервами на так само в’ялий прийом нехитрої їжі; думки порозпливалися так, шо учепити бодай одну стало марною справою. сидів лиш і спостерігав як вони пливуть десь у різні боки своїми власними шляхами полишені напризволяще.
деколи випадково помічав, шо об’єкт так і сидить. але кому яке діло?

важкі сни де він немічно намагався шось зробити² і постійно відчував непереборний спротив поверталися абсолютною непрацездатністю наяву - і з цим пора було закінчувати.
ось так і подумав одного ранку: пора. шось робити - неважливо шо, але просто постійно шось робити; інакше явно ризикував так і залишитися в цьому ступорі.
для початку вирішив чітко окреслити межі сну, і поза цими годинами взагалі триматися подалі від жилого приміщення. табу! для серйознішого усвідомлення намалював собі на стіні здоровенний графік - при чому і в середині і з боку коридору. о 10 відбій, о 6 підйом - і ніяк інакше.
наступним кроком став обов’язковий тричі на день контрастний душ, кожен з яких мав тривати 30 хвилин.
далі - індивідуальний комплекс психофізичних вправ, двічі на день.

- здоров! - уперше за кілька місяців заговорив до об’єкта клавдій. - як ся маєш?
- я. мабуть. - таки вирішив озватися той.
“може, скучив?” - припустив жартома клавдій. Continue Reading »

1. продовження. початок при бажанні читаємо тут [назад ↩]
2. навіть вікно елементарно в хаті одного разу відкрити не вдалося. от крутиш ручку - і не вдається! [назад ↩]

- а які особливості поховання померлих, вжито якихось заходів?
- тобто?
- я маю на увазі, - пояснила журналістка, - можливо, передбачена кремація абощо?
- ми провели усі необхідні роз’яснюючі бесіди з людьми, що надають ритуальні послуги та священослужителями; поінформували їх про певні протиепідемічні вимоги; тобто щоб на похоронах було чим менше людей, щоб обмежуватися мінімальним часом проведення..
- ні, я про те, чи не може потім тіло померлої людини стати джерелом розповсюдження..
- а, я зрозумів! ні, не може. носієм вірусу є людина, нема людини - нема вірусу; сам по собі він нестійкий і буквально за два дні й сліду від нього не залишається. тому поховання відбувається абсолютно традиційне. […]

- от тобі й традиційне, - знову і знову переглядали хлопці найпопулярнішого наразі у мережі відеороліка; все ніяк не могли оговтатись.
інформації було багато, і уся вона була абсолютно суперечливою; а за таких умов хоч-не-хоч - поповзуть чутки-плітки. і якщо вже таке допустити - потім ніякими беззаперечними відомостями не спиниш, так усе й циркулюватиме.

- от тобі й традиційне, - повторив старший групи. він стояв навпроти усіх, вдягнений у такий же сірий спецодяг без жодних розпізнавальних знаків; лиш виглядав більш спокійним. але лиш виглядав. насправді, якби не відповідальність за оцих-от людей, він би, мабуть, першим тікав звідси чимдуж; і жодні перспективи трибуналів-закритих_судів-тощо не спинили би. але хтось має це робити? а якщо цим кимось буде хтось інший - він зробить справу гірше; і “гірше” - то й нехай собі гірше, але ж при цьому хлопці постраждають… вони ж бо не знають, що попередні три групи не повернулися; і що взагалі одразу після висадки із ними обірвався зв’язок - який потім налагодити так і не вдалося жодного разу.
- знайомтесь, - продовжив старший, вказуючи на худорлявого чоловічка, що сидів позаду всіх і постійно ніяково поправляв окуляри на носі. - лікар. іде з нами.
- а ім’я в лікаря є? - поцікавився хтось.
- є. лікар. цього нам усім достатньо.
- краще б лікарка, - спробував хтось пожартувати. невдало.

- отже, обстановка така, - вже вкотре одне й те саме, але щоразу не менш детально і ретельно, взявся довести до хлопців старший. - район повністю ізольовано від зовнішнього світу (тицяє вказівним кальцем на здоровенну військову мапу на стіні й робить характерний овал - окреслюючи межі ізольованої території). ізольовано - НЕ публічно…
- та знаємо, знаємо… поїзди звідти ніби-то ходять, люди імейли ніби-то шлють, і навіть новини ніби-то по телевізору показують.. Continue Reading »

- не розумію чому вас виокремили в окрему структуру, - вдавано байдуже, але помітно роздратовано перервав тривалу мовчанку офіцер служби виконання покарань.
- сам не знаю, - просто не хотів давати приводу для тривалих емоційних дискусій клавдій. дійсно задрало: кого не зустрінеш - усе одне й те саме. як так, та чому, та “шо вони про себе думають”, та “ми ще подивимось хто кого..”

мабуть - банальна заздрість і нерозуміння, адже просто варто подивитися статистику і прикинути наслідки ТеNETівського сегменту щоб усвідомити наскільки потрібна така структура. більше того - де-факто вона вже давно існує, і працює, і без неї ніхто не обходився уже більш як енну кількість років. і все одно: я бачу - але доки не завішають нову вивіску, то помічати не хочу.
з іншого боку, подумав клавдій, може і варто було б трошки розвіятися-розважитися - потеревенити, перейти на особистості, потім помовчати, потім (як завжди) на знак примирення визнати їх взаємонезамінність і, зрештою, закрити гештальта прийнятним для усіх чином. і на то були свої причини, бо інакше доводилося думати про НЬОГО - якого бояться більше, аніж четвертої світової; і який не вписується в жодні алгоритми. і про якого НІЧОГО невідомо.

та ще й глибина ця так недоречно пробудила якісь далекі пласти свідомості…

- ніколи не занурювались? - знайшов інший привід для балачки майор
- ніколи. принаймні так глибоко.. - вирішив усе ж піти на контакт клавдій. - а ви тут часто?
- до цього випадку - теж ніколи. капсула була законсервована ще двісті років тому, і вже на той час вона пустувала ще стільки ж - а останній науковий персонал завершив там свою роботу ще раніше. вона взагалі не була б наша якби не тодішній головуючий служби - який, як відомо, квапився взяти на баланс усе, шо гарно лежало але нікому потрібним не було. ну а тепер - самі знаєте.. форсмажор, деконсервація, спішне переобладнання, повна заміна системи життєзабезпечення; доставка об’єкта - також самі знаєте яка непроста.

- як там він до речі?
- оце ви нам потім і розповісте.
- тобто?
- тобто без поняття. вимоги до сховища - повна ізоляція, жодних каналів зв’язку. я там, власне, ніколи не був. і не буду: ось вас відправимо експресом - і назад.
- а інформація?
- та, шо для вас - уся там. я не знаю шо там і не знаю навіть як виглядає. але, кажуть, маєте розібратися.
- і мені кажуть - маю розібратися.
Continue Reading »

Прикольно наутілуса переспівала. От по джем-фм уже кілька днів крутять як “нову пісню”. А ще - кажуть, десь вони в Києві мають зараз виступати; не знаю як вони з оркестром лабають - але ця пісенька прикольно звучить:

Або аудіо-версія:
http://vkontakte.ru/
(знаєте, для мене уже як аксіома: хочеш будь-яке аудіо знайти і не хочеш вигрібати купу гівняного трафіку з гугла - йди у вконтакті, набери у пошуку за аудіокомпозиціями і буде тобі щастя:) )

За підтримки:
Зелений туризм: відпочинок в Україні у сільській місцевості.

до роботи, правда, не дійшла.
то прийшло сповіщення про те, що на її підтримку громадськістю (яка, як відомо, байдужою не буває) вже зібрано голоси для ініціювання передчасних президентських виборів; з подивом дізналася, що під цим за лічені секунди підписалася добра третина анклаву.
і з іще більшим подивом (бо підтримка-підпис - то одне, а ось кровно зароблені - зовсім інше!) сприйняла звістку про те, що вже й необхідні кошти зібрано (як за участю громадськості, так і окремих “спонсорів” - які публічно жертвували немаленькі суми на безповоротній основі), і виборчу комісію утворено, і реєстр виборців уточнено та перепровірено кілька разів - мало того, наступний меседжь¹ повідомив про призначений час виборів;
а вже за кілька секунд - прийшли результати цих самих виборів, на яких майже усі одностайно висловилися на її підтримку.

мас-медіа, звісно ж, у реальному режимі зливали інфу будь-якого вигляду (короткі тези, звукові дорожки, коментарі, плітки - а хоч і прямий відеопотік) усім бажаючим - і цей трафік також побив усі рекорди.

доки вона просунулуся на своїх двох до наступного рогу - вже побачила в натовпі осіб вельми і вельми схожих на себе: якшо не придивлятися - так ніколи й не відрізнила би. мало того - по мірі руху колони (так-так, це вже, вважай, ціла колона величезна протискувалася вузенькими вуличками у напрямку слідування свого ідола і нового вже президента) таких ставало дедалі більше; а облаштовані під рекламні площадки стіни деяких будинків активно світилися різноманітними динамічними пропозиціями придбати чи різні елементи - чи й увесь “комплєкт” “президентський”.
вочевидь, бажаючих вистачало…

перейшла з “автономного” до “сильно обмеженого” режиму - і то заледве розгребла: підійшла до лавиці, засіла на деякий час; одних лиш запрошень долучитися до різного роду спільнот, фан-ресурсів, об’єднань та цілих соціальних мереж імені її самої (в різних, звісно ж, варіаціях та різного формату) виявилося в інбоксі за 10k!

- і шо далі? - подумала вона каналом спеціально для неї облаштованого президентського конекту.
- о, усього лиш невеличка формальність, - отримала у відповідь.
і, наче на підтвердження цих слів, з-за дахів найближчих будинків неквапливо “виплив” невеличкий літачок, підлетів до лавиці - і м’яко торкнувся ґрунту перед нею.

з нього показався такий самий невеличкий офіційно вбраний чоловічок, поштиво підійшов до пані, простягнув їй сенсорну панельку невеликих розмірів - яку вона легенько торкнулася долонею: Continue Reading »

1. такого роду повідомлення приходять незалежно від “автономності” режиму [назад ↩]

вирішила сьогодні на роботу випендритися “бомбовито”: мала ще давно здуру придбані за величезні кошти оф- та он-лайнові шмутки, які так і не наважилася ніколи убрати.
а тут - таке діло… власне, “діла” ніякого не було, але було відчуття того, шо “ТАКЕ діло” - що, як відомо, не робить жодної різниці.

довго натягала причудливі різнокольорові дрантя (щокожних кілька секунд звіряючись із інструкцією та наглядним посібником стосовно того де шо і як має припасуватися, і, зрештою, яким боком виглядати) намагаючись правильно навіть в’язати різними вузлами та візерунками численні шнурівки;
коли усе було готово - задала додану до наряду (за окремі, звісно ж, кошти…) програму “корекції зовнішнього вигляду” і слухняно стала до ПКУ-шки би та зробила відповідну зачіску, макіяж, колір шкіри, форму та колір нігтів тощо.
і вже за 15 хвилин у дві простеньки віддані подумки команди запустила свій онлайновий образ (який коштував анітрішечки не дешевше, аніж оф) - та й подалася крізь силові двері на вулицю; одночасно із перетином їх, дверей, став “публічним” її і он, і оф образи.

а вже за кілька кроків у лівому верхньому полі зору (сама так собі підлаштувала, хоча то було не надто популярне рішення) замиготіло інбоксове повідомлення, за ним - іще штук сто п’ятдесят; не встигла переглянути бодай одне - як упала мережа.

“буває”, - подумала та й попрямувала собі до роботи.
зрештою, “вибавання” абонента із мережі одразу спричиняло цілу алярму в провайдера - і це вже було його проблемою знайти причини траблів та усунути їх: відшкодування за відсутність мережі у одного абонента протягом кількох секунд коштували таких величезних грошей, що за них можна було найняти цілий батальйон швидкого реагування; так, звісно, більшу частину покривав страховик - але не усю ж… Continue Reading »

я коли у Києві бував - так завжди слухав 99,4, “радіо one”, де крутили рок і в тому числі багато українського. нормальна така хвиля була, приємно було слухати.

а тут прихожу - там якесь “радіо АЛЛА”!!!

я думаю - може, хвилю змінили чи шо? по мережі глип - а то у них “ребрендінг” такий…

як вам? із переважно альтернативної (не надто важкої) музики (іноземної+української) - до “радіо АЛЛА” ((((

як то кажуть - нічо особливого, просто бізнес. мабуть, не продається по києву українське, не слухає ніхто і рекламу не замовляє;
а радіо АЛЛА - мабуть, на ура розходиться…

ще цікавий момент: НЕ МОЖНА ось просто так і змінити напрям радіостанції - бо перед тим як отримати частоту від нацради з телебачення і радіоповлення то представляєш конкретну концепцію, і ПІД НЕЇ отримуєш хвилю!
а вони взяли, подали заяву до тієї ж НАЦРАДИ з проханням змінити - і ті більшістю підтримали, лиш от крім деяких:

“Проти такого рішення голосували голова Нацради Віталій Шевченко та перший заступник голови Ігор Курус, які наголошували, що компанії, які об’єднано нині під брендом «Радіо One», отримували частоти на форматному конкурсі під концепцію українського радіо.”

тобто шо сталося??? було проведено “ФОРМАТНИЙ КОНКУРС”, у якому ці перемогли з концепцію українського радіо - а тепер взяли і переформатувалися! (за згоди, звісно, нацради….).
файно, нє?

РЕБРЕНДІНГ!

*******************************

За підтримки: Continue Reading »