Безlimitні нотатки

Отак!

*************************
*************************

За підтримки:
Як побачив слово “грузчики” то чомусь згадав одну із серій мультіка про моряка папая. Але загалом - грузчики деколи ой які потрібні!
В Калінінграді все краще, ніж усюди. В тому числі і Реклама в Калининграде!
Що таке натяжні стелі? А хто не знає - дивимось натяжные потолки фото.

Прикольний чувачок і тоже шось давно його не чути…

***********************
***********************

ШО ТАМ, УСІ ГОТОВІ ДО НОВОГО РОКУ?

***********************
***********************

За підтримки:
Ну кого зараз не цікавить финансовый кризис? Усіх цікавить, а ніхто нічо не знає:)
Международная Логистическая Торговая Компания знає шо таке перевозки китай!

нє, ну шо за біда!
приходить аркадій з роботи, запарює січку, ватру в шпаргаті розкладає, свиням варить їсти, то да сьо - і тут хуй встає!
а їбати тим хуйом і нема кого(Знаєте, у мене таке враження, шо то не Хроніки січкарні, а якись цикл оспівувань усілякого роду проблєм:) чого воно так? фіг знає… лиш не подумайте шо то спеціяльно - просто ну дійсно: про шо ще можна згадати як не про якісь нещастя? шо ж може ще бути цікавим крім біди людської?:)
сплошні проблєми короче.

от восени в колгоспі як устав хуй - так кинувся аркадій з трахтора та до сусіднього лану де баби бураки збирали; іймив найближчу до себе і гай давай трахати як си належить.
усі тоді за аркадія раділи - дехто навіть думав шо, ади, може то вже на постійній основі буде трафлятися.
ох і доооовго ж стояв у нього тоді - рясно обкінчав купу буряків під бурні овації співчуваючих колгоспників аж годин через п’ять з моменту факту засування залупи в положене мєсто.

вже і сам, було, подумав шо всьо тепер буде нормально, як у людей - та всьо марно(

от і тепер!
і шо з тим хуйом робити шо встає ні з того ні з сього? попереджав би якось чи шо - то аркадій би й підготуватися до того встигав: от як стане на дев’яту годину - так уже й пізда готова в зоні досяжності, і вже на стрьомі.
шо робити?
накинув аркадій поспіхом на себе куфайку, шапку на голову - та й побіг селом бабу шукати. до петра шо через дорогу жиє забігає, “жінка дома????” - питає.
- та де там, - співчутливо розводить руками петро. - до тещі поїхала калачі пекти. так шо звиняй(
Continue Reading »

якось так траплялося, шо михась закличе до себе якусь мадаму сільську, так-сяк виїбе; надає потім стусанів (не надто, правда, натхненно - скорше, би виявити своє ставлення ніж зі злості; хоча - бувало по-різному…), вишпурить із хати посеред ночі, дрантя втисне та й зачинить двері перед носом.
спочатку баби май дивувалися з тої поведінки, стояли-ждали перед дверима (ану гай як передумає та назад закличе) деякий час - і лиш потім тулили до хати. а тут вже як кому пощастить: кому лиш дорогу перебігти, а кому і на дальній край села шурувати.
дехто навіть бушувати починав - оксана, ади, мало двері не висадила (моцна то баба була доки з села не пішла…) доки пойняла шо правди шукати тут марно: все одно не знайдеш.
а от копняків під сраку та стусанів під ребра можна заробити.

потім, правда, звиклися:) як не дуже нада було - то й не приходили як кликав, а як геть вже хуя нада було - то йшли знаючи наперед шо то буде потім;
приходили, експлуатірували михаськіну залупу, а потім і з хати виставляти не треба було: самі збирали файно шмутки та й ішли собі. крім того, знаючи, шо доведеться повертатися темного часу доби подекуди навіть на каруці приїздили. то вопше файно було: приїхала, на хуйови поштрикала, на фіру скочила - і всі довольні!

тому так сталося шо й толку нікому з того не було би розібратися шо ж то в михася таке твориться непонятне, і з чого то він такий странний: приймали як є і на всю юзали позитиви виходячи з сітуації шо склалася. конструктивна, короче, була у бабів життєва позіція.

але ж люди разні попадаються, і сітуації в них разні.
от і катруся таке пацила: сімнаціть уже стукнуло, і набридло їй роками ходити-бродити селом і не знати на якого хуя сьогодні навечір опинишся натягнута. ну хіба це жізнь? де стабільність, де упевненість в завтрашньому дню, де чуства, де рєжим рєгулярний? Continue Reading »

митро стояв на порозі стодолі (брама була відкрита, тож він стояв якби на межі двох реальностей) і не міг синатішити зі свого надбання.
справа була в тому, шо якось отримав митро районну ґазету і замість використати її за призначенням у клозеті, як то відбувалося зазвичай, таки вирішив прочитати кілька рядочків (знаходячись в тому ж таки клозеті: з фізіологічних причин процес затягувався, а подіти себе все одно не було куди) - а там натрапив на невеличку об’яву: мовляв, так і так, супутникове телебачення, недорого. доставка, встановлення, обслуговування - повний сервіс.
і, як то водиться, телефон.

пішов до сільради, попросився зателефонувати, дістав з кишені зім’ятого шматочка дешевого ґазетного паперу з нумером та й зв’язався з фірмачами.
ті й кажуть - ади тобі рахунок, висилай гроші через збєркасу, а далі видко буде.

так і зробив митро - пішов на базар в суботу спозаранку, продав корову та й через збєркасу (тобто відділення ощадного банку України, що знаходилося прямо в приміщенні сільради) вчинив злощасний переказ.

“доставка і сервіс” полягали в тому, шо прийшов на пошту здоровенний ящик, в ньому - купа різних дєталей та намальована від руки схема їх зборки в одну працюючу сістєму.
закатав митро рукави, харкнув на трудящі рукі - і гайда до роботи.

в результаті - до січкарні, шо тусувалася на почесному місці посеред стодолі, було причеплено якогось незвичного агрегата, деталі якого з’єднувалися між собою то шматом іржавого дроту, то цвиком, а то й шурупом-”саморєзом”.
дріт від спутніка був не таким довгим би його стало аж до хати, тому вирішив митро перенести телевізора до стодолі на постійне місце дислокації.
Continue Reading »

Минулих вихідних взявся, нарешті, до одного чудового відео, шо давно вже валяється в мене на одному диску… там - одним файлом підбірочка гарних кліпів Еніґми, ДУЖЕ гарних кліпів.
Я намагався то залити як є на ютуб - і таки залив. хитрий він, ютуб - нє би сказати шо завелике і шо заливати не буде! а воно залило то всьо (купу часу заливало), а потім вже сказало шо відео недоступне:) так і висить у мене то відео і так і пише шо недоступне.

взявся я тоді різати на шмати так би в кожному шматі був один кліп. вроді все получилося крім того, шо в дев’ятому початок кілька секунд від попереднього - і відрізатися чомусь все не хотів((((

ЗАГАЛОМ ДУЖЕ РЕКОМЕНДУЮ ПОДИВИТИСЯ УСІ КЛІПИ - гадаю, кожен з вас не більше трьох зможе впізнати як такі, шо вже колись бачили;)
І на той з катанням на ковзанах також зверніть увагу - дуже оригінальний.

Отже, вперед (назв, на жаль, не знаю, тому просто підряд):

Continue Reading »

було то давно. головою сільради був тоді ще покійний василь петрович (добре його всі пам’ятають до сих пір..), а дід кирило був іще молодим парубком і, відповідно, дідом його ще ніхто не кликав (хоча тепер здається шо він завжди був дідом і ніколи не був дитиною, юнаком, чоловіком…).
та і сама сільрада ще була на старому місці, цієї ще не було збудовано.
і лиш стара височезна липа була абсолютно такою самою - здоровенною, рясноцвітучою щороку та зеленою…

так-от!
в той самий щасливий час (лиш в іншому щасливому місці - в обласному центрі тобто) закінчувала філфак державного університету молода цицьката особа під кодовим ім’ям “свєта” і мріяла тільки про одне: НЕ повернутися в рідне село, із якого так важко вирвалася свого часу шляхом єблів з посадовими особами відповідного рівня протягом 1,5 року.
вирвалася - і чисто по-жіночому усвідомила одну просту річ: вона на першому курсі, а проблєма повернення може виникнуте не раніше п’ятого (за умови більш-менш успішного навчання);
відповідно - ще є купа часу і забивати собі голову дурницями не варто!

а там, знаєте, багємне життя (тобто чорнило без закуски та цигарки без фільтру), культурний рівень обласного центру, усвідомлення того простого факту шо так буде завжди і нічо поганого статися не може, і - …

другий курс - ну так п’ятий ще геть далеко:) можна жити!
як і третій з четвертим, і навіть перший семестр п’ятого…
а далі - почалися напружені розмірковування та гарячковиті єблі з усіма, хто не то шо допомогти чимось може, а бодай сказати хто знає того, шо знає як допомогти і кому для цього тре давати (і не просто давати, а зі звращєніями! - іззаду, ади, нада було, і, спаси господи, облизувати той срам мужський!). Continue Reading »

василині гет не пощастило в цьому житті - а всьо через чоловіка:(
у всіх чоловік як чоловік - десь вип’є, десь виїбе, десь по пискові дасть.. на то він і чоловік! а в неї прям нещастя якесь а не мужик: він абсолютно не визнавав такої історичної традиції сільської як побляденьки - тобто священне право і не менш священний обов’язок громади блядувати і бути поблядованими…
якись він гет не такий був - і то у всьому видко було: і то йому не то, і то в селі недобре. зразу видко: порода така, порчена. недарма казали, шо мамаша його із худобою їбалася, а тато, відповідно, і взагалі невідомо хто був та звідкіля. може навіть і не людина то була зовсім.

придивлялася деколи василина до свого ненаглядного - і щоразу знаходила в ньому схожість із якоюсь твариною, при чому кожного разу іншою: то на козла схожий, то на бика (при чому туповатого такого..), то на свиню, а то й на коня..
чого ж заміж виходила????
а чо заміж виходять… бо треба! поєбеньки - то харашо, але ж НАДА заміж, бо засміють!
подобалися василині, звісно, хлопці сільські, і не один.. і єбалася з ними як си належить - але ж і тут біда: одружені вже! ну, не всі, правда… микола, он, одружений не був - але який із нього женіх? хата аж на дальньому куті, стодоля невелика, з худоби - одна нещасна корівка шо заледве спроможна на 4-5 літрів молока на день..
не женіх, а тоска натуральна:(

ну от василина і прийняла єдине правильне рішення: за цього аболтуса вискочила. в розрахунку, звісно ж, шо і побляденьки зостануться, і такі файні надбання як хороми з горіхом на оборі, скотина файна, дві каруці, новенька січкарня та ще багато-багато позитиву - також до активу допишуться.
а тут - абломчік:(
чоловік - ідійот та імпотєнт. сам їбати не хоче, і криво дивиться як другі єбуть.
куди це годиться? ади оксанин нічо проти не має - але ж та, бідна, заледве його видержує! як трахне раз увечорі та раз із самого ранку (перед тим як до худоби поратися) - то дай боже здороуля: навіть думати про пуцьки-залупи не хочеться…
Continue Reading »

лаврентій був молодий парубок - енергійний, файний, моцний; та ще й із самого дитинства любив техніку та всілякі такі штучки-дрючки: то самоката змайструє зі старих здоровенних підшипників, то до вилосипеда шось приварить електрозварювальним апаратом; то в колгоспному комбайні “колос” шось відкрутить вночі та десь присобачить - а там уже й знають!
як бракує шось в тєхніці, то ніхто ніде ґвалту не здоймає і до дільничого не дзвонить (тим більше шо до того до третьої післяобіду і не дозвонитися - як він сам каже, “труднО після ночного діжурства”) - а одразу до лаврентія, і гай давай: нашо, яким макаром, і, головне, де воно тепер і хто то має назад прикрутити.

а той також вже звикший був - почухає-почухає носа, призадумається на мить.. а потім і просіяєть - точно! - каже, - помню таку штуку. а я ади як треба було то десь дістав, а вже й не помню де - то то у вас, виявляється? шкода шо віддавати нада, шкода…
а потім ішов, діставав добро колективне, і з явним жалем (важко при цьому здихаючи та нарікаючи на памлять та соціяльну несправедливість) ішов прикручувати-приварювати-присобачувати назад на законне місце.
лиш воно, знаєте, далеко не завжди після цого всяких непонятних махінацій підходило на своє рідне та законне місце - то вже різьба ліва замість правої, то, бува, ще шось не то..
деколи взагалі - вроді як си належить, пристала, ніде не стирчить за комбайном-трахтором не волочиться - а не працює як треба!
загадка пріроди, короче.

а там де шось непонятне - то всі знають: від нечистого воно, і нізвідки більше!
через то баба наталька і розказала по сєкрєту своїй найкращій подружці бабі лесі шо так і так, мовляв, сама бачила як лаврентій на повнолуніє за край села ходить попри цвинтар кудись, і шо траву якусь збирає, і шо піст не тримає (ні Великодній, ні Богородиці, ні навть Різдвяний!); ще й до церкви не ходить. Continue Reading »