Безlimitні нотатки

За підтримки:
Тіко-маркетинг - інтернет магазин одягу для дітей. Купити дитячий одяг у нас можна за низькими цінами від виробника.
*******************************

Не знаю чи дійсно американським пілотам дають гратися в такі міні-іграшки - але всяко може бути:)

Виглядає ось так як на малюнку (лиш трошки більше за розміром), погратися можна ось тут (спеціально залив сьогодні - ну і трошки адаптував для україномовних пілотів);

правила прості:
Тицяйте мишкою у червоний квадрат і рухайте його - утримуючи при цьому ліву кнопку пиші та уникаючи зіткнення з синіми фігурами ТА чорними краями!
Успіхів і приємного шпілення:)

Протримаєтесь більше 18-20 секунд - це дуже і дуже круто!
Кажуть, американські військові пілоти можуть робити це більше двох хвилин:)

А ще - фігурки починають рухатися все швидше і швидше: відбиваються собі від країв і блукають, а їх треба уникати.
Файна загалом забавка:)

Lyudmyia Pavlenko of the Ukraine competes in the women’s sitting 10km cross-country skiing race during the Winter Paralympics at Whistler Paralympic Park on March 14, 2010. (Ezra Shaw/Getty Images)

Iuliia Batenkova of the Ukraine wipes her eye after winning a silver medal in the women’s 15-kilometer free standing cross country ski race in Whistler, British Columbia on Monday, March 15, 2010. (AP Photo/The Canadian Press, Jonathan Hayward) Continue Reading »

Стрес - штука досить складна, і способів його попередження і боротьби з ним є багато всяких; залежно від особистості, причини стресу і ще багато чого всякого.
у тому числі одним із поширених способів боротьби зі стресом є “взяти до рота” ((с) теорія психології):
булочку, яблуко, чай-каву-тощо, цигарку (але цигарку в сенсі “соску”, а не в сенсі дихання та нікотинів-іншої-хімії); жуйку чи будь-що інше.
тут досягаємо подвійного ефекту: по-перше - регресуємо до того давно забутого дитинства де соска/цицька в роті давала відчуття захищеності, безпеки і близької присутності матері;
по-друге - через напруження розслабляємо щелепні м’язи (бо стрес, до речі, то є напруження м’язів, і їх розслаблення - також один із методів боротьби зі стресом).

так-от!
у світлі такого просвітлення зовсім по-іншому сприймається старий анекдот: Continue Reading »

Страшенно хотів долучитися, але ось просто слухав у п’ятницю от цей радіоефір про Бандеру і почув стільки абсолютно безпідставних і смішних думок (але в які люди щиро вірять!);
що навіть виокремив такі собі прості, але абсолютно визначальні ДВІ характерні ознаки того, що твоєю думкою маніпулюють.

Отже, твоєю думкою стосовно чогось умовного “Х” маніпулюють - якщо:
1. твої знання про “Х” не є досконалими.
2. ти до “Х” відчуваєш якісь характерні яскравовиражені емоції, даєш якусь оцінку (”добре-погано” тощо) “Х”.

Ось так - дуже навіть проста формула:
“якщо твої знання про щось явно далекі від досконалості, а ти, незважаючи на це, маєш до цього щось якесь стале відношення, відчуваєш якісь емоції - значить, ці емоції є манімулятивними. Вони не є твоїми власними.”
Якщо простіше, то це коли:
“Я не знаю про що говорю, але знаю, що це добре/погано/мізерно/бридко тощо”. Continue Reading »

дев’ять підбірок найкращих фото світу 2009 року:

reuters.com:
Pictures of the Year 2009

The Boston Globe (owned by The New York Times Company):
2009 in photos (part 1 of 3)
2009 in photos (part 2 of 3)
2009 in photos (part 3 of 3)

TIME:
The Year in Pictures 2009

The wall street journal:
2009 year in photos
(поділено на рубрики)

Guardian:
Been there’s best photos of 2009

The Sydney Morning Herald (SMH):
The best photos of 2009

National geographic traveler:
Traveler’s Best Photos of 2009
(варто подивитися й інші галереї nationalg eographic)

FLICKR.COM також має свою думку стосовно кращих фото 2009 року (Flickr Hive Mind!):
The world’s best photos 2009

І наостанок - най-най-най-най-най!
World Press Photo (wiki) - найпрестижніший у світі конкурс фотожурналістики:
Winners gallery 2009

***********************************************

За підтримки:
Качественная раскрутка сайта - за нее стоит платить. Качественно, быстро, надежно.

настали скрутні часи¹. Клавдій, в принципі, не був схильним до такого - але замкнений простір, постійна одноманітність і нульова результативність кого хош подолають.
усе якось поступово скотилося до напівсонного стану - безперервна напівдрімота (навіть виспатися по-людськи давно вже не вдавалося) з короткими перервами на так само в’ялий прийом нехитрої їжі; думки порозпливалися так, шо учепити бодай одну стало марною справою. сидів лиш і спостерігав як вони пливуть десь у різні боки своїми власними шляхами полишені напризволяще.
деколи випадково помічав, шо об’єкт так і сидить. але кому яке діло?

важкі сни де він немічно намагався шось зробити² і постійно відчував непереборний спротив поверталися абсолютною непрацездатністю наяву - і з цим пора було закінчувати.
ось так і подумав одного ранку: пора. шось робити - неважливо шо, але просто постійно шось робити; інакше явно ризикував так і залишитися в цьому ступорі.
для початку вирішив чітко окреслити межі сну, і поза цими годинами взагалі триматися подалі від жилого приміщення. табу! для серйознішого усвідомлення намалював собі на стіні здоровенний графік - при чому і в середині і з боку коридору. о 10 відбій, о 6 підйом - і ніяк інакше.
наступним кроком став обов’язковий тричі на день контрастний душ, кожен з яких мав тривати 30 хвилин.
далі - індивідуальний комплекс психофізичних вправ, двічі на день.

- здоров! - уперше за кілька місяців заговорив до об’єкта клавдій. - як ся маєш?
- я. мабуть. - таки вирішив озватися той.
“може, скучив?” - припустив жартома клавдій. Continue Reading »

1. продовження. початок при бажанні читаємо тут [назад ↩]
2. навіть вікно елементарно в хаті одного разу відкрити не вдалося. от крутиш ручку - і не вдається! [назад ↩]

- а які особливості поховання померлих, вжито якихось заходів?
- тобто?
- я маю на увазі, - пояснила журналістка, - можливо, передбачена кремація абощо?
- ми провели усі необхідні роз’яснюючі бесіди з людьми, що надають ритуальні послуги та священослужителями; поінформували їх про певні протиепідемічні вимоги; тобто щоб на похоронах було чим менше людей, щоб обмежуватися мінімальним часом проведення..
- ні, я про те, чи не може потім тіло померлої людини стати джерелом розповсюдження..
- а, я зрозумів! ні, не може. носієм вірусу є людина, нема людини - нема вірусу; сам по собі він нестійкий і буквально за два дні й сліду від нього не залишається. тому поховання відбувається абсолютно традиційне. […]

- от тобі й традиційне, - знову і знову переглядали хлопці найпопулярнішого наразі у мережі відеороліка; все ніяк не могли оговтатись.
інформації було багато, і уся вона була абсолютно суперечливою; а за таких умов хоч-не-хоч - поповзуть чутки-плітки. і якщо вже таке допустити - потім ніякими беззаперечними відомостями не спиниш, так усе й циркулюватиме.

- от тобі й традиційне, - повторив старший групи. він стояв навпроти усіх, вдягнений у такий же сірий спецодяг без жодних розпізнавальних знаків; лиш виглядав більш спокійним. але лиш виглядав. насправді, якби не відповідальність за оцих-от людей, він би, мабуть, першим тікав звідси чимдуж; і жодні перспективи трибуналів-закритих_судів-тощо не спинили би. але хтось має це робити? а якщо цим кимось буде хтось інший - він зробить справу гірше; і “гірше” - то й нехай собі гірше, але ж при цьому хлопці постраждають… вони ж бо не знають, що попередні три групи не повернулися; і що взагалі одразу після висадки із ними обірвався зв’язок - який потім налагодити так і не вдалося жодного разу.
- знайомтесь, - продовжив старший, вказуючи на худорлявого чоловічка, що сидів позаду всіх і постійно ніяково поправляв окуляри на носі. - лікар. іде з нами.
- а ім’я в лікаря є? - поцікавився хтось.
- є. лікар. цього нам усім достатньо.
- краще б лікарка, - спробував хтось пожартувати. невдало.

- отже, обстановка така, - вже вкотре одне й те саме, але щоразу не менш детально і ретельно, взявся довести до хлопців старший. - район повністю ізольовано від зовнішнього світу (тицяє вказівним кальцем на здоровенну військову мапу на стіні й робить характерний овал - окреслюючи межі ізольованої території). ізольовано - НЕ публічно…
- та знаємо, знаємо… поїзди звідти ніби-то ходять, люди імейли ніби-то шлють, і навіть новини ніби-то по телевізору показують.. Continue Reading »

- не розумію чому вас виокремили в окрему структуру, - вдавано байдуже, але помітно роздратовано перервав тривалу мовчанку офіцер служби виконання покарань.
- сам не знаю, - просто не хотів давати приводу для тривалих емоційних дискусій клавдій. дійсно задрало: кого не зустрінеш - усе одне й те саме. як так, та чому, та “шо вони про себе думають”, та “ми ще подивимось хто кого..”

мабуть - банальна заздрість і нерозуміння, адже просто варто подивитися статистику і прикинути наслідки ТеNETівського сегменту щоб усвідомити наскільки потрібна така структура. більше того - де-факто вона вже давно існує, і працює, і без неї ніхто не обходився уже більш як енну кількість років. і все одно: я бачу - але доки не завішають нову вивіску, то помічати не хочу.
з іншого боку, подумав клавдій, може і варто було б трошки розвіятися-розважитися - потеревенити, перейти на особистості, потім помовчати, потім (як завжди) на знак примирення визнати їх взаємонезамінність і, зрештою, закрити гештальта прийнятним для усіх чином. і на то були свої причини, бо інакше доводилося думати про НЬОГО - якого бояться більше, аніж четвертої світової; і який не вписується в жодні алгоритми. і про якого НІЧОГО невідомо.

та ще й глибина ця так недоречно пробудила якісь далекі пласти свідомості…

- ніколи не занурювались? - знайшов інший привід для балачки майор
- ніколи. принаймні так глибоко.. - вирішив усе ж піти на контакт клавдій. - а ви тут часто?
- до цього випадку - теж ніколи. капсула була законсервована ще двісті років тому, і вже на той час вона пустувала ще стільки ж - а останній науковий персонал завершив там свою роботу ще раніше. вона взагалі не була б наша якби не тодішній головуючий служби - який, як відомо, квапився взяти на баланс усе, шо гарно лежало але нікому потрібним не було. ну а тепер - самі знаєте.. форсмажор, деконсервація, спішне переобладнання, повна заміна системи життєзабезпечення; доставка об’єкта - також самі знаєте яка непроста.

- як там він до речі?
- оце ви нам потім і розповісте.
- тобто?
- тобто без поняття. вимоги до сховища - повна ізоляція, жодних каналів зв’язку. я там, власне, ніколи не був. і не буду: ось вас відправимо експресом - і назад.
- а інформація?
- та, шо для вас - уся там. я не знаю шо там і не знаю навіть як виглядає. але, кажуть, маєте розібратися.
- і мені кажуть - маю розібратися.
Continue Reading »

Прикольно наутілуса переспівала. От по джем-фм уже кілька днів крутять як “нову пісню”. А ще - кажуть, десь вони в Києві мають зараз виступати; не знаю як вони з оркестром лабають - але ця пісенька прикольно звучить:

Або аудіо-версія:
http://vkontakte.ru/
(знаєте, для мене уже як аксіома: хочеш будь-яке аудіо знайти і не хочеш вигрібати купу гівняного трафіку з гугла - йди у вконтакті, набери у пошуку за аудіокомпозиціями і буде тобі щастя:) )

За підтримки:
Зелений туризм: відпочинок в Україні у сільській місцевості.